У звʼязку з фінансовими труднощами рада філософського факультету оголосила 27.05.2015 про необхідність реструктуризації, яка передбачає скорочення однієї з двох літературознавчих професур та кількох ставок працівників в Інституті славістики, а також перетворення професури з балтистики на т. зв. „дослідницьку“ професуру (Forschungsprofessur). Хоч формально в Інституті славістики скороченню підлягає лише професура з профілем русистика-полоністика, що звільняється наступного року, в реальності воно означає перекидання останньої (україністичної) професури на загальний славістичний напрямок – русистику та полоністику. З огляду на загальний брак у німецькомовному просторі габілітованих фахівців з україністики з додатковою спеціалізацією русистика-полоністика це означає, по-суті, повільну ліквідацію україністики як окремого напрямку досліджень.

Такий крок виглядає особливо кричущим з огляду на кризу в Україні, що виявила гострий брак добре вишколених фахівців зі Східної Європи, зокрема України. Майже жоден з німецьких коментаторів не володією українською мовою та глибоким знанням української історії та культури, спираючись у своїй оцінці виключно на геополітичні та економічні арґументи. Адже поряд із закриттям численних кафедр славістики після падіння східного блоку інституційно як повноцінна навчальна програма (лекторат + наукові семінари) україністика зуміла закріпитися лише у Ґрайфсвальді.

Вважаємо, що у такій геополітично критичній ситуації земля Мекленбурґ-Передня Померанія, яка безпосередньо межує з Польщею, не може дозволити собі такого руйнівного скорочення свого останнього славістичного центру. Крім того, неодноразово наголошувана зацікавленість у добрих стосунках з Росією не повинна зупинятися перед стінами університету, а знайти своє пряме відображення у компетентних навчальних та наукових планах. Щобільше наслідком масивного скорочення лекторатів та викладацьких ставок в інституті неминуче буде зниження його привабливості, падіння кількості студентів, а відтак повільний занепад.

Заплановані скорочення є контрапродуктивними ще й тому, що професорсько-викладацький склад закладу бере найактивнішу участь в організації низки культурних заходів, наприклад, польського фестивалю „Польський базар“ („Polenmarkt“), що є найбільшим фестивалем польської культури за межами Польщі. Крім того, дві літні школи Polonicum і Ukrainicum, остання з яких, до речі, святкує цьогоріч свою двадцятилітню річницю, посідають помітне місце у культурно-науковому житті міста. Важливою для міжнародної атмосфери міста є і богемістика, яка завдяки чеському кінофестивалю щороку привертає чеських науковців та діячів культури до Грайфсвальда. Своїми традиційними уже театральними постановками російської класики істотно збагачують культурне життя і працівники русистики, успішно існує хор.

Як підсумок хотіли б зазначити: не реструктуризація (а фактично – прихована ліквідація), а належне відображення мовного і культурного розмаїття Балтійського регіону та слов’янських культур в університетській програмі є передумовою привабливості Ґрайфсвальдського університету, а відтак і самого міста.